- пилити
- —————————————————————————————пили́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
пилити — лю/, ли/ш, недок. Піднімати або виділяти пил із себе, зі своєї поверхні … Український тлумачний словник
курити — I курю/, ку/риш, недок. 1) перех. і без додатка. Вдихати й видихати дим якої небудь речовини, перев. тютюну. Курити люльку. 2) перех. і неперех. Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення ароматичним димом. Курити фіміам. 3) перех. Добувати … Український тлумачний словник
накурювати — I юю, юєш, недок., накури/ти, курю/, ку/риш, док. 1) неперех.Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. || Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким небудь ароматним димом, запахом. 2) перех. Курінням, перегонкою приготовляти щось … Український тлумачний словник
пилюжити — жу/, жи/ш, недок., рідко. Те саме, що пилити … Український тлумачний словник
курити — I (що й без додатка цигарку, сиґару тощо), палити (зазв. люльку), смалити; кадити (чим і без додатка), дими[і]ти (чим і без додатка); покурювати, розкурювати, попахкувати (проводити час за курінням) II (роблячи що н., здіймати куряву, пил;… … Словник синонімів української мови
закурити — 1 дієслово доконаного виду запилити; закоптити; запалити закурити 2 дієслово доконаного виду почати диміти, пилити тощо … Орфографічний словник української мови
курити — 1 дієслово недоконаного виду палити курити 2 дієслово недоконаного виду пилити, порошити … Орфографічний словник української мови
накурювати — рюю, рюєш, Пр. 1. Наповнити тютюновим димом, курячи тютюн. 2. Піднімати пилюку, збивати пил; пилити … Словник лемківскої говірки